Сім років тому Верховною Радою України попереднього скликання було породжено проблему легітимності найвищого суду в системі судоустрою України у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідь на питання чи є Верховний Суд «судом, встановленим законом» має бути чіткою та впевненою і не може містити численні складнопідрядні речення з посиланнями на рішення КСУ та ЄСПЛ.
Для початку згадаємо процес утворення та «реформації» Верховного Суду України покроково
1. Здобуття Україною незалежності.
Від 24.09.1991 найвищим судовим органом в Україні є Верховний Суд Української РСР, який отримує назву Верховний Суд України згідно Закону України “Про внесення змін і доповнень до Конституції Української РСР” від 17.09.1991 № 1554-XII.
24.02.1994 до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України (попередника Єдиного державного реєстру) внесений запис про державну реєстрацію Верховний Суд України як юридичної особи. За Конституцією України 1996 року він є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.
2. Судова реформа 2015 року.
Задачі поставлені, виконавці призначені. Утворена указом Президента конституційна комісія напрацьовує пропозиції змін до Конституції України. Розробляється законопроект «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який направляється для надання висновків Венеційською комісією. Надані «Венеційкою» рекомендації враховуються. Для оцінки питання відповідності проекту закону вимогам ст.ст.157 і 158 Конституції його направлено до Конституційного Суду, який 30.01.2016 ухвалив свій висновок.
Важливо, як «Венеційка», так і КСУ оцінюють зміну термінів у ст.125 Конституції: замість слів «судовий орган» буде «суд», замість слів «система судів загальної юрисдикції» – слова «система судоустрою України», а назву «Верховний Суд України» – без слова «України».
В жодному з цих рішень не йде мова про ліквідацію ВСУ і утворення нового органу – ВС. КСУ не дає висновку щодо конституційності такої «реорганізації», оскільки норми законопроекту не несуть у собі даного змісту.
30.05.2016, як зазначено в пояснювальній записці до законопроекту, «на розвиток конституційних норм» Президентом внесено до парламенту проект нової редакції Закону «Про судоустрій і статус суддів», який приймається Верховною Радою з порушеннями Регламенту за три дні з дати його реєстрації, в один день з законопроектом про внесення змін до Конституції. Без направлення його до Венеційської комісії (цього разу Президент був упевнений у досконалості норм закону, який регулює діяльність судової гілки влади) та звичайно ж без висновку КСУ, оскільки законопроект не містив змін до Конституції.
Президент без вагань підписує ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016, яким передбачено ліквідацію ВСУ та вищих спеціалізованих судів, судді цих судів можуть брати участь у конкурсі на посади у ВС.
09.11.2017 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вноситься запис про реєстрацію нової юридичної особи – Верховного Суду. Розпорядчого акту про утворення не існує. Відповідно до частини 8 статті 19 Закону 1402 суд є юридичною особою, тож фактично з порушеннями процедури реєстрації було утворено новий суд.
Реєстратор при вчиненні реєстраційних дій діяв на підставі норм, що суперечать Конституції України. Після ухвалення Рішення КСУ № 2-р/2020 реєстратор повинен виправити відповідну помилку, але для цього необхідна наявність законодавчо визначеного порядку для її виправлення, що вимагає внесення змін саме в Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
3. Неконституційність певних норм Закону № 1402-VIII.
Рішенням КСУ № 2-р/2020 визначено, що наслідками прийняття Закону 1401 є перейменування ВСУ у ВС, норми не були спрямовані на ліквідацію ВСУ, ВСУ продовжує діяти під назвою ВС, судді ВСУ мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді ВС, Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до цього Рішення.
4. Останній крок – за парламентом.
Минуло вже більше 3 років з дати ухвалення Рішення КСУ № 2-р/2020, майже 3 роки з дати реєстрації законопроекту 3711-2 та майже 2 роки з дати реєстрації законопроектів 5456, 5456-1, спрямованих на виконання даного Рішення, і зараз вирішення питання залежить від виваженої роботи Комітету ВРУ з питань правової політики.
При прийнятті рішення народними депутатами, ключовим є врахування позицій КСУ, викладених у Рішенні № 2-р/2020:
Заборона припинення повноважень осіб, обраних за раніше чинною конституцією:
«3. Європейська Комісія „За демократію через право“ (Венеційська Комісія) у своїх висновках висловила позиції стосовно того, що під час прийняття нової конституції її перехідні положення не повинні використовуватися як спосіб припинення повноважень осіб, обраних чи призначених за раніше чинною конституцією».
Відбулося перейменування, а не ліквідація, ВСУ продовжує діяти під назвою ВС:
«7. Системний аналіз положень Конституції України „найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції“ та „найвищий суд у системі судоустрою України“ у взаємозв’язку з положеннями законів України з питань судоустрою та судочинства дає Конституційному Суду України підстави стверджувати, що вилучення слова „України“ – власної назви держави – із словесної конструкції „Верховний Суд України“ не вплинуло на конституційний статус цього органу державної влади.
За своєю юридичною природою найвища інстанція судової гілки влади має забезпечувати єдність та сталість судової практики всіх судів, які входять до системи судоустрою України, а тому її конституційний статус полягає у безперервності здійснення повноважень від часу прийняття Основного Закону України. Законом № 1401 не змінено конституційних функцій Верховного Суду України та його місця у системі судоустрою України.»
«Таким чином, системний аналіз змін до Конституції України, внесених Законом № 1401, вказує на те, що вони не були спрямовані на припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України як органу державної влади через вилучення слова „України“ – власної назви держави – із словесної конструкції „Верховний Суд України“.
Конституційний Суд України вважає, що Закон № 1401 не порушив принципу інституційної безперервності функціонування найвищого інституту судової влади, який після набрання чинності Законом № 1401 продовжує діяти під назвою „Верховний Суд“».
Перейменування не може бути підставою звільнення суддів, вони мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді ВС:
«13. Порівняльний аналіз положень Конституції України до та після внесення до неї змін Законом № 1401, приписів Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453-VI зі змінами та Закону № 1402 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду.
Конституційний Суд України зауважує, що перейменування закріпленого в Конституції України органу – Верховного Суду України – не може відбуватися без переведення суддів Верховного Суду України на посади суддів Верховного Суду, оскільки немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду, а вилучення слова „України“ – власної назви держави – з словесної конструкції „Верховний Суд України“ не може бути підставою для звільнення всіх суддів Верховного Суду України або їх переведення до іншого суду, тим більше суду нижчої інстанції.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що судді Верховного Суду України мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду. Відтак фактична диференціація суддів Верховного Суду України та суддів Верховного Суду не узгоджується з принципом незмінюваності суддів, що є складовою конституційної гарантії незалежності суддів.»
Наслідком ухвалення Конституційним Судом Рішення 2-р/2020 стала розробка робочою групою, учасниками якої є представники Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, Міністерства юстиції України, міжнародних проектів у сфері правосуддя проекту закону № 5456, співавторами якого є 12 народних депутатів членів Комітету ВРУ з питань правової політики – єдиного з альтернативних законопроектів, який приводить законодавство у повну відповідність з Рішенням КСУ 2-р/2020.
У Верховній Раді зареєстрований також альтернативний законопроект – № 5456-1, однак він не відповідає Рішенню КСУ в наступній частині.
- Залишає чинними положення про утворення Верховного Суду та припинення шляхом ліквідації Верховного Суду України.
- Всупереч тому, що в Рішенні КСУ визначено, що «судді Верховного Суду України мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду», оскільки сам ВСУ безперервно продовжує діяти зі зміненою назвою, законопроектом пропонується зараховувати суддів до штату ВС на підставі поданих ними заяв. Тобто повторно зарахувати їх у штат суду, до якого вони були зараховані ще до внесення змін до Конституції, при тому, що Рішенням КСУ визначено що «вилучення слова „України“ – власної назви держави – з словесної конструкції „Верховний Суд України“ не може бути підставою для звільнення всіх суддів Верховного Суду України або їх переведення до іншого суду, тим більше суду нижчої інстанції».
Тобто, не можуть вимагатися жодні заяви від суддів ВСУ, оскільки вони вже є у штаті ВС і повторно до нього зараховуватися не можуть.
- Не містить норм спрямованих на вирішення проблеми існування двох Верховних Судів – зі словом «України» в назві та без нього, які згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з урахуванням положення частини 8 статті 19 Закону 1402 є юридичними особами.
Відповідно до пп.6 п.161 Перехідних положень Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.
Отже, відповідно до норм, які діяли на момент державної реєстрації юридичної особи Верховного Суду, підставою для такої реєстрації мав бути розпорядчий акт – указ Президента України, якого видано не було. Хоча в той же час при утворенні Вищого суду з питань інтелектуальної власності, Президент такий указ видав. Вищий антикорупційний суд створювався вже після закінчення дії норми перехідних положень Конституції і тому був утворений Законом № 2470-VIII від 21.06.2018, згідно з положеннями статті 19 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Окрім цього, деякими членами Комітету правової політики пропонується зареєструвати ще один законопроект, однак його поточна редакція також не відповідає Рішенню КСУ в наступній частині.
- Всупереч Рішенню КСУ, пропонує зараховувати суддів до штату ВС на підставі поданих ними заяв.
- Не містить норм спрямованих на вирішення проблеми існування двох Верховних Судів – зі словом «України» в назві та без нього, які згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з урахуванням положення частини 8 статті 19 Закону 1402 є юридичними особами.
Зважаючи, на те, що з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-р/2020 минуло вже більше трьох років, а з дати реєстрації законопроектів, спрямованих на його виконання, майже 2 роки, Комітет ВРУ з питань правової політики як і ВРУ в цілому мають виважено підійти до вирішення цього питання і привести у відповідність до норм Конституції та Рішення КСУ норми закону, які регулюють діяльність конституційного органу – найвищого органу у системі судоустрою України.
Народні депутати не повинні перекладати відповідальність за вирішення даної проблеми на наступні скликання або вирішувати її частково, адже приведення законодавства у відповідність до норм Конституції є надважливим повноваженням парламенту і Верховна рада України як зріла демократична інституція зобов’язана брати на себе відповідальність за вирішення ключових питань українського конституціоналізму.
